Інформація для вчителя

Хмельницька область розташована на заході України. Обласний центр — місто Хмельницький. Протяжність області з півночі на південь 220 км, а із заходу на схід — 120 км. Межує на північному заході з Рівненською, на північному сході з Житомирською, на сході з Вінницькою, на півдні з Чернівецькою, на заході з Тернопільською областями.

Герб Хмельницької області — це щит, що має форму чотирикутника з півколом в основі. Поле щита розтяте на синє і червоне. Над лінією ділення розташовані золоте 16-променеве сонце з людським обличчям і два золоті хлібні колоски.

Сонце є традиційним символом Поділля. Червоний колір узятий з герба Волині. Колоски символізують аграрну спрямованість області, а також зображають літеру “Х” — першу в назві області. Щит облямований декоративним картушем. У складі картуша над головою герба — зображення розгорнутої книжки.

Прапор Хмельницької області є символом, що відображає історію й традиції області.

Хмельниччина багата на унікальні місця, географічні цікавинки, старовинні унікальні маєтки, замки, церкви.

Штучний водоспад в Маліївцях. Навряд чи ще якийсь куточок України може похвалитися такою неймовірною спорудою. Самотня скеля висотою під два десятки метрів з небаченої краси водоспадом приваблює багато туристів. Вода, що стікає цівкою по зарослому мохом камінню, за 2 метри до землі розсіюється над входом у печеру, а потім збирається докупи і стікає довгим дерев’яним жолобом у ставок.

Здалеку двоярусний грот нагадує велета: порослого густим мохом, із роззявленою пащею-печерою. А вода, що стрімко падає з висоти майже двох десятків метрів і стікає до озера старезним дерев’яним жолобом, не зупиняється ні на мить вже кілька століть поспіль.

Свято-Михайлівський монастир розташований на висоті близько 70 метрів над берегом Дністра на середній терасі схилу Білої гори. Сьогодні на місці монастиря залишилися три печери і розташовані в два яруси ніші. Тільки в одній частині збереглися келії та місця поховання ченців.

З південного боку неподалік від печери монастиря можна виявити напис, який датують ХІ століттям. До наших днів збереглися руїни Михайлівської церкви.

Джерела в Голоскові, які не замерзають. Завдяки унікальному мікроклімату, в Голоскові, що неподалік Хмельницького, джерела не замерзають і в найлютіші морози. Це чи не єдине місце на Хмельниччині, де зимують дикі качки, чаплі та часом навіть лелеки. Таких джерел тут близько п’ятнадцяти. Вони б’ють з-під землі посеред села й розтікаються тонкими струмками, утворюючи болітця й невеличкі ставочки. Ані джерельні струмки, ані ставки не вкриваються льодом навіть у люті морози. Це єдине скупчення такої кількості джерел поблизу річки Південний Буг.

Унікальний вітряк-музей на Славутчині. На Славутчині в селі Клепачі на музей перетворили дерев’яний вітряк. Йому вже понад півтора століття. Донедавна він ще молов борошно. Збудований, як кажуть, на семи вітрах. Місце вибрали дуже вдало: на справжнісінькому вітрогоні. Бо кілька метрів убік — і вітру немає, а тут відчувається і в тиху погоду. Без перебільшення, цей вітряк для клепачан — оберіг села.

Водоспад Бурбун на Дунаєвеччині. П’ятиметровий водоспад схований у гущавині каньйону і впадає в невелике озерце з блакитною водою. Водоспад нагадує райський куточок: незаймана дика природа, вкрите мохом каміння, кущі папороті.

Вербецька товтра — гора з чотирма вершинами — це ботанічний заказник у складі Національного природного парку “Подільські Товтри”.

Цей дивовижний краєвид приваблює і не залишає байдужими.

На вершинах товтри (а їх тут чотири — звідси й друга назва — “Чотири кавалери”) нагромаджене чудернацьке каміння, на якому цвітуть дивовижні жовті квіти.

Тут можна прогулятися... дном стародавнього моря. Товтри — явище унікальне, аналогів якому в світі практично немає. Мільйони років тому це були морські рифи. Тобто, товтри — це не гори, утворені внаслідок тектонічного руху, а “продукт” діяльності живих організмів — молюсків і коралів.