Життєві ситуації. Етика спілкування

Ситуація 1. Сергій завжди був активним учнем, читав багато додаткової літератури і часто ставив запитання на уроках. Проте останнім часом він почав перебивати вчительку, голосно коментував кожне її слово і робив вигуки, які викликали сміх у класі. Інші учні та учениці почали наслідувати його поведінку. Це створювало хаос на уроці, і вчителька змушена була часто зупинятися й робити зауваження.

Ситуація 2. На уроці історії вчитель розділив клас на групи для спільної роботи над проєктами. Микита і Анна потрапили в одну групу. Микита відразу взяв на себе роль лідера і почав командувати іншими, не враховуючи їхніх думок і пропозицій. Коли Анна спробувала висловити свою ідею, Микита перебив її і сказав, що це дурниця. Анна відчула себе зневаженою і почала принижувати Микиту, саркастично коментувати кожну його дію. Інші члени групи підтримували то одну, то іншу сторону, що призвело до загального конфлікту. Проєкт залишився незавершеним.

Ситуація 3. Остап — чемний і добрий хлопець. Та він занадто м’який і не може відмовити жодному однокласнику чи однокласниці в проханні, тому часто дає списувати домашні завдання з різних предметів. Цього разу він не міг відмовити Ользі, яка не виконала вдома проєкт. Учителька зібрала зошити для перевірки, а на наступному уроці оголосила оцінки. Вона не оцінювала роботи Остапа та Ольги, бо проєкти виявилися однаковими. “Я не буду розбиратися, хто в кого списав, — сказала вчителька. — Ви маєте знову підготувати проєкт, бо це — індивідуальна робота кожного”. Ольга рвучко піднялася з місця й голосно заявила: “Це Остап у мене списав! Чому я маю знову виконувати завдання?!”.