Життєві ситуації. Дії в разі небезпеки

Об’єднайтеся в пари. Удвох з однокласником/однокласницею оберіть одну із ситуацій та проаналізуйте її. Потім обговоріть усім класом, чи правильно діяли підлітки в кожному конкретному випадку.

Ситуація 1. Після вибуху багатоповерхівка частково зруйнувалася. Артем знав, що не можна залишатися в будинку під час обстрілу, але вчасно залишити будівлю не встиг. Тому хлопець опинився під завалами в коридорі на першому поверсі. Підлітка охопила паніка, він почав голосно кричати, намагався вибратися з-під завалів сам. Через пил та дим у повітрі йому стало важко дихати. Тому Артем докладав усе більших зусиль, щоб звільнитися: він чимдуж намагався зсунути важкі уламки конструкції та все частіше метушився.

Ситуація 2. Коли пролунав сигнал повітряної тривоги, Оксана схопила мобільний телефон (адже це — необхідний засіб зв’язку, інші речі не потрібні) і швидко вийшла з квартири. “9-й поверх — це завжди зона високого ризику. Однак спускатися сходами довго і незручно”, — думала Олена. Не дуже замислюючись над своїми діями, вона зайшла до ліфту.

Ситуація 3. Унаслідок обстрілу будинок зазнав руйнувань. Софія та Назар опинилися заблокованими в комірці на першому поверсі. “Головне — зібратися, не панікувати. Ми живі. Треба думати”, — сказала Софія. Обоє сіли в більш безпечному місці, уникали метушні. Через пил і дим у повітрі накрили носи і роти шарфами та рукавами курток. Назар написав повідомлення батькові з координатами (GPS спрацював) та коротким повідомленням: “Ми під завалами. Живі. Перший поверх. Біля комори”. Діти періодично постукували по трубах і металу.