Сьогодні говоритимемо про гострий стрес, способи безпечної підтримки та можливі наслідки травмівних подій. Працюватимемо з підручником, відео, художніми прикладами й змодельованими ситуаціями.

Під час уроку не потрібно пригадувати або публічно розповідати про власні травмівні події. Для обговорення достатньо навчальних кейсів і прикладів.

Повертаємося до домашнього завдання (робота парами)

Пригадайте героя українського літературного твору, якого ви аналізували вдома. Обговоріть із партнером / партнеркою лише ті висновки, якими готові поділитися:

• яка подія викликала сильну емоцію героя і який імпульс до дії виник;
• де між емоцією та вчинком могла з’явитися пауза для свідомого вибору;
• який ресурс психологічної стійкості міг би допомогти героєві.

На попередньому уроці ми зосереджувалися на тому, як між сильною емоцією та вчинком може з’явитися свідомий вибір. Сьогодні розглянемо ситуації, у яких перша реакція організму виникає дуже швидко й може бути автоматичною.

Чи можна підготуватися до стресу?

Прочитайте висловлювання військового психолога Андрія Козійчука та виконайте завдання 1 на сторінці 43 підручника.

• Чому під час дуже сильного хвилювання складніше придумати новий спосіб заспокоїтися?
• Навіщо відпрацьовувати алгоритми дій тоді, коли ми почуваємося спокійно?

Пригадайте домедичну допомогу: алгоритм СЛР вивчають до того, як людина опиниться поруч із постраждалим без свідомості. Так само знайомий алгоритм психологічної самодопомоги або підтримки потребує менше нових рішень у момент сильного стресу.

Сьогодні шукатимемо відповіді на три запитання:

Визначте, на яке із цих запитань ви вже можете дати відповідь. Наприкінці уроку повернемося до них і порівняємо відповіді.

Від події до захисної реакції

— Виконайте завдання 2 на сторінці 43 підручника. Розгляньте схему й поясніть своїми словами, що відбувається на кожній її ланці.

Обговоріть: чому двоє людей можуть по-різному відреагувати на ту саму подію? Яку роль відіграє те, як людина сприймає ситуацію?

Захисні реакції на гострий стрес

— Прочитайте текст на сторінці 43 підручника.

Виконайте завдання 3 на сторінці 44 підручника. Порівняйте реакції, наведені в підручнику, і визначте, що в них спільного.

Поміркуйте: чи вибирає людина свідомо свою першу захисну реакцію? Чи означає автоматична реакція, що подальшою поведінкою неможливо керувати?

Після первинної реакції здатність орієнтуватися, оцінювати ситуацію й вибирати подальші дії можна поступово відновлювати та тренувати.

Мінігра “Що спрацювало?”

Для кожної ситуації визначте, яка захисна реакція може бути представлена, і поясніть свій вибір.

1. Під час раптової небезпеки людина негайно біжить до безпечного місця.
2. Людина різко переходить до активного захисту себе або іншої людини.
3. Після раптового сильного звуку підліток кілька секунд стоїть нерухомо й не реагує на звернення.

Кінолабораторія “Гаррі Поттер і в’язень Азкабану” (робота групами)

Пригадайте одну з перших зустрічей Гаррі Поттера з дементорами. Для героя їхня поява пов’язана з відчуттям надзвичайної загрози: його стан різко змінюється, він втрачає здатність діяти так, як зазвичай. Використовуємо цю сцену як художню модель гострої стресової реакції, а не як медичний опис і не для встановлення персонажеві діагнозу.

Проаналізуйте сцену за схемою:

Обговоріть в групах:

• Які зміни в поведінці Гаррі ми можемо побачити без спроб установлювати діагноз?
• Чи була його перша реакція свідомим рішенням?
• До якої захисної реакції найближчий його стан — “бий”, “тікай” чи “замри”? Обґрунтуйте.
• Чому знання й попередній досвід не гарантують, що в момент сильного стресу людина відразу зможе ними скористатися?
• Чому двоє людей можуть пережити схожу небезпечну ситуацію, але реагувати на неї по-різному?
• Чому слова “опануй себе” не завжди допомагають?
• Які короткі слова або дії іншої людини можуть краще допомогти повернути відчуття безпеки й контролю?

Порівняйте реакцію Гаррі з реакціями інших персонажів. Та сама подія не обов’язково викликає однакову реакцію в різних людей: значення мають попередній досвід, сприйняття небезпеки, поточний стан, відчуття безпеки й підтримка.

Стрес у чотирьох площинах (робота групами)

Перегляньте відео з електронного додатка й виконайте завдання 4 на сторінці 44 підручника. Створіть спільну інфографіку про прояви стресу в тілі, емоціях, думках і поведінці.

Відео “Як зрозуміти, що мені потрібна допомога”

Після роботи наведіть один приклад, коли та сама стресова реакція одночасно проявляється у двох або більше площинах.

Перевіряємо терміни (робота в зошиті)

— Виконайте завдання 1 на сторінці 10 робочого зошита.

Перша психологічна допомога: межі й логіка

— Прочитайте текст на сторінці 45 підручника й виконайте завдання 5 на сторінці 45 підручника.

Перша психологічна допомога — це гуманна, підтримувальна й практична допомога людині після серйозної кризової події. Її мета — не “виправити” емоції людини, а допомогти їй відчути більше безпеки, опори й контролю.

Людина в гострому стресі може гірше концентруватися, аналізувати інформацію та ухвалювати складні рішення. Тому замість абстрактного “заспокойся” корисніші короткі, зрозумілі орієнтири й конкретна практична допомога.

Модель “Дивися — слухай — зв’язуй”

Для роботи використаємо модель психологічної першої допомоги ВООЗ:

ДИВИСЯ. Перш ніж допомагати, перевірте, чи безпечно вам і людині поруч. Звертайте увагу на факти: чи є фізичні ушкодження, сильна дезорієнтація, завмирання, дуже сильний страх, чи залишилася дитина без дорослого.

Не: “У нього психологічна травма”. Краще описати те, що бачимо: “Він тремтить, не відповідає на запитання і виглядає дезорієнтованим”.

СЛУХАЙ. Підійдіть спокійно. Можна сказати: “Я поруч”, “Чим я можу тобі зараз допомогти?”, “Хочеш, я побуду тут?”. Якщо людина хоче говорити — слухайте. Не примушуйте її докладно переказувати пережите, не знецінюйте й не давайте обіцянок, яких не можете виконати.

Якщо людині важко зорієнтуватися, можна запропонувати просту техніку повернення уваги до “тут і зараз”: відчути опору під ногами, назвати предмети навколо, звернути увагу на дихання. Пропонуємо — не примушуємо.

ЗВ’ЯЗУЙ. Допомога може бути дуже практичною: знайти батьків або опікуна, звернутися до вчителя, шкільного психолога чи медичного працівника, дати води, перевести в спокійніше місце, дістати зрозумілу інформацію або зв’язатися з близькою людиною.

Допомагаючи, не забирайте в людини контроль, якщо ситуація дозволяє вибір. Замість наказу “Сідай тут” можна запитати: “Хочеш сісти тут чи перейти у спокійніше місце?”.

Перша психологічна допомога має межі: одноліток не діагностує і не лікує психологічні розлади. Якщо є фізичні ушкодження, безпосередня небезпека, ризик завдання шкоди собі чи іншому або людина не може подбати про власну безпеку, потрібна негайна допомога відповідального дорослого й відповідних служб.

Мініпрактикум “Що сказати? Що зробити?” (робота парами)

Для кожної ситуації визначте: що ви бачите; чи безпечно; що можна сказати; яку практичну допомогу запропонувати; кого потрібно залучити.

Кейс А. Після евакуації однокласник сидить окремо, тремтить і мовчить.

Порівняйте: “Чому ти мовчиш? Розкажи, що сталося” і “Я поруч. Тобі не потрібно зараз нічого пояснювати. Хочеш, я просто посиджу з тобою?”. Який варіант безпечніший і чому?

Кейс Б. Однокласниця плаче і говорить: “Це все через мене”.

Порівняйте: “Не говори дурниць” і “Я чую, що ти зараз звинувачуєш себе. Тобі дуже важко. Знайдемо дорослого, який зможе нам допомогти”.

Кейс В. Після тривожної події підліток дуже збуджений, швидко говорить і не може вирішити, куди йти.

Замість кількох інструкцій одночасно запропонуйте одну просту дію: “Зараз зробимо одну річ. Ходімо разом у безпечне місце”. Потім переходьте до наступного кроку.

Створюємо пам’ятку для ровесників (робота в зошиті)

— Виконайте завдання 2 на сторінці 10 робочого зошита. Створюючи пам’ятку, спирайтеся на принципи безпеки, коротких зрозумілих дій, добровільності й залучення дорослого за потреби.

Травматичний стрес і ПТСР: що важливо розрізняти

— Прочитайте текст на сторінках 45-46 підручника та матеріал про ПТСР на сторінці 46 підручника. Сформулюйте, чим відрізняються гостра реакція на стрес, травматичний стрес і посттравматичний стресовий розлад.

Пам’ятайте: після травмівної події немає одного обов’язкового сценарію. Сильні реакції в перші години, дні або тижні можуть поступово слабшати. Якщо зміни тривають, посилюються або суттєво заважають сну, навчанню, спілкуванню чи звичним справам, стан має оцінити фахівець.

Лікування ПТСР: коротка довідка

ПТСР піддається лікуванню. Для дітей і підлітків використовують спеціалізовані психотерапевтичні підходи, зокрема травмофокусовану когнітивно-поведінкову терапію. У певних клінічних ситуаціях фахівець може рекомендувати EMDR.

EMDR — від англ. Eye Movement Desensitization and Reprocessing — метод психотерапії, у якому під керівництвом спеціально підготовленого фахівця опрацьовують травматичні спогади, використовуючи двосторонню стимуляцію, зокрема рухи очей. Вибір методу лікування здійснює фахівець, а не сама людина чи її однолітки.

Кінолабораторія “Диво” (Wonder) (робота парами)

Пригадайте історію Оггі Пуллмана. Герой стикається з повторюваними психологічно складними ситуаціями: поглядами інших, неприйняттям, обрáзами, страхом соціального відторгнення. Розглядаємо цей приклад не як клінічний випадок травми й не для встановлення діагнозу, а щоб простежити, чому та сама ситуація може мати для різних людей різне психологічне значення.

• Чому та сама репліка може майже не вплинути на одну людину й сильно зачепити іншу?
• Чому попередній досвід має значення?
• Яку роль відіграють сім’я, друзі й відчуття прийняття?

Зробіть висновок: ми можемо бачити подію ззовні, але не можемо повністю знати, якого значення вона набула для іншої людини. Тому неправильно вимірювати чужі переживання власною реакцією.

Аналізуємо прояви травматичного стресу (робота парами)

— Виконайте завдання 6 на сторінці 45 підручника. Під час обговорення не намагайтеся встановлювати діагноз за окремими ознаками. Звертайте увагу на сукупність змін, їхню тривалість і вплив на повсякденне життя.

Класифікуємо прояви

— Виконайте завдання 7 на сторінці 45 підручника. Після класифікації сформулюйте правило, що не дає перетворити цю роботу на самодіагностику.

Практикум “Військові психологи: помітити — підтримати — передати дорослому” (робота групами)

Працюйте, як навчальна команда “військових психологів”. Межа ролі чітка: ви не ставите діагноз “ПТСР” і не лікуєте. Ваше завдання — помічати тривожні зміни, підтримувати й залучати відповідального дорослого.

Ситуація 1. “Макс”. Після пережитого обстрілу минуло кілька тижнів. Макс повернувся до школи. Раніше він охоче спілкувався з друзями, але тепер часто сидить окремо. Різкі звуки змушують його здригатися. Під час шкільної тривоги він сильно напружується, навіть коли вже перебуває в укритті. Однокласник помітив, що Макс часто не висипляється і йому важко зосередитися на уроці.

Ситуація 2. “Сара”. Сара пережила серйозну автомобільну аварію. Фізично вона одужала. Минув понад місяць, але дівчина відмовляється їздити автомобілем і намагається уникати дороги, де сталася аварія. Їй часто сниться подія. На уроках вона стала мовчазною й говорить подрузі: “Я хочу просто забути все це”.

Ситуація 3. “Даніель”. Після стихійного лиха родина Даніеля була змушена тимчасово залишити свій будинок. Спочатку він багато говорив про пережите, а тепер сердиться, коли хтось запитує. Він перестав ходити на футбольні тренування, хоча раніше дуже їх любив, погано спить і часто перевіряє новини про можливу небезпеку.

Для кожної ситуації заповніть карту:

• Що ми помітили? Записуйте лише факти, а не діагнози.
• До яких сфер належать зміни: тіло, емоції, думки, поведінка?
• Чи спостерігаємо одну ознаку чи кілька змін?
• Чи впливають вони на повсякденне життя — навчання, сон, спілкування, звичні заняття?
• Що ми можемо зробити безпечно?

Скористайтеся алгоритмом допомоги:

ПОМІТЬ. Називайте конкретні зміни, а не діагноз: “Я помітив / помітила, що останнім часом ти погано спиш і перестав / перестала приходити на тренування”.

ПІДІЙДИ. Виберіть спокійний момент і приватне місце. Можна сказати: “Як ти? Я трохи хвилююся за тебе”.

ПІДТРИМАЙ. Слухайте, якщо людина хоче говорити. Можна сказати: “Я поруч”, “Тобі не обов’язково зараз усе мені розповідати”, “Подумаймо, до кого можна звернутися”. Не знецінюйте і не примушуйте докладно переказувати подію.

ПЕРЕДАЙ ДОРОСЛОМУ. Якщо тривожні зміни тривають або суттєво впливають на життя підлітка, залучіть відповідального дорослого: батьків / опікуна, учителя, шкільного психолога або іншу відповідальну особу; за потреби — медичного чи психологічного фахівця.

ЗАЛИШАЙСЯ ПОРУЧ. Передати інформацію дорослому не означає припинити дружню підтримку. Продовжуйте звичайне спілкування, запрошуйте до спільної діяльності й не зводьте всю особистість друга / подруги до пережитої події.

Червона лінія. Не чекаємо, якщо людина говорить про намір завдати шкоди собі або іншому, перебуває в безпосередній небезпеці або не може подбати про власну безпеку. Негайно залучаємо відповідального дорослого та екстрену / медичну допомогу відповідно до ситуації.

“Психологічний сортувальний пункт”

Для кожного твердження визначте категорію й поясніть вибір:

• А — можлива гостра реакція на стрес;
• Б — тривожна тривала зміна, про яку варто повідомити дорослому;
• В — неправильна / небезпечна дія помічника;
• Г — підтримувальна / безпечна дія помічника.

1. Після різкого вибуху людина тремтить, серце сильно б’ється, їй важко зосередитися.
2. Після травмівної події підліток протягом тривалого часу майже не спить, уникає нагадувань про подію, перестав займатися улюбленими справами.
3. “Розкажи мені все докладно — тобі стане легше”.
4. “Я бачу, що тобі зараз складно. Хочеш, я побуду поруч?”.
5. “У тебе точно ПТСР”.
6. “Звернімося до дорослого, якому ти довіряєш”.

Розрізняємо поняття (робота в зошиті)

— Виконайте завдання 3 на сторінці 10 робочого зошита.

Пригадаємо важливі моменти уроку

— Прочитайте підсумок § 8 на сторінці 46 підручника. Назвіть три твердження, які найточніше передають логіку сьогоднішньої роботи.

Озираємося назад

Пригадайте основні моменти розділу й перевірте, наскільки добре ви все зрозуміли.

• Що було складним під час вивчення теми? А що здалося простим?
• Які відкриття ви для себе зробили? Що здивувало найбільше?
• Що допоможе вам у житті?
• Сьогодні я зрозумів / зрозуміла, що реакція “замри”…
• Найважливіше правило першої психологічної допомоги для мене…
• Фраза, яку краще не говорити людині після травмівної події, …
• Фраза, якою я можу підтримати, …

Ще раз про запитання до параграфа

Повернімося до трьох запитань, на які ми шукали відповіді на уроці:

• Що коїться з нами у стані стресу?
• Як зберегти себе та допомогти іншим у стані стресу?
• Як на нас впливають травматичні події?
• На яке запитання ви були готові відповісти вже на початку уроку? Чи такою самою буде ваша відповідь зараз? Що нового ви дізналися?
• Чи на всі запитання ми знайшли відповіді? Про що ще ви хочете дізнатися? Як саме ви це робитимете?
• Чому автоматична захисна реакція не визначає людину як “сильну” або “слабку”?
• Коли допомога однолітка доречна, а коли відповідальніше відразу залучити дорослого?
• Чому за однією ознакою не можна робити висновок про ПТСР?

“Психологічний консультант кіногероя”

Виберіть персонажа світового кіно або літератури (крім російської), який пережив небезпечну, надзвичайну або психологічно складну подію. Проаналізуйте одну конкретну ситуацію за схемою:

Дайте відповіді:

1. Які прояви стресу можна спостерігати в персонажа?
2. Що ми бачимо безпосередньо, а що лише припускаємо?
3. Хто або що допомагає персонажеві?
4. Яку безпечну підтримку можна було б йому запропонувати?
5. Чому за поведінкою кіногероя ми не можемо встановити йому психологічний або психіатричний діагноз?